Інтерв`ю з головою Всекримського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка Савченком Сергієм Михайловичом.

Пане Сергію! Що можна сказати про сучасний стан освіти в Криму?

Спочатку декілька офіційних показників, що містяться у затвердженому 4 грудня 2008 року (Наказ № 546)Плані роботи Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим (далі МОН АРК) на 2009 рік. На сьогоднішній день діє 605 дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), де перебуває 48144 дитини.

В групах з українською мовою навчання перебуває 1672 дитини, що складає 3,47%. Діє 621 загальноосвітній навчальний заклад, з них 594 денних, 18 спеціальних, 9 вечірніх. В 340 школах з російською мовою викладання в 4205 класах перебуває 84165 учнів, ще 75403 учня навчаються російською мовою в 3602 класах, в тому числі, в школах - з українською та російською мовами навчання 2672 класи (56490 учнів), - з кримськотатарською та російською мовами навчання 340 класів (6305 учнів), - з кримськотатарською, російською та українською мовами навчання 590 класів (12608 учнів). Разом російською мовою навчається 159568 учнів (89,6%).

Функціонує 7 загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання, де в 105 класах навчається 2246 учнів (1,26%). Діє 784 класи (10614 учнів) з українською мовою викладання в інших школах: 593 класи (8037 учнів) – в школах з російською та українською мовами навчання, 178 класів (2344) – в школах з кримськотатарською, російською та українською мовами навчання, 13 класів (233 учня) – в школі з кримськотатарською навчання і класами з українською мовою навчання. Разом українською мовою навчається 12860 учнів, тобто 7,2%.
Функціонує 15 загальноосвітніх навчальних закладів з кримськотатарською мовою навчання (177 класів, 2919 учнів), 1 загальноосвітній навчальний заклад з кримськотатарською мовою навчання і класами з українською мовою викладання (25 класів, 449 учнів), а також 236 (2725 учнів) з кримськотатарською мовою навчання в інших школах: 86 класів (919 учнів) – в школах з кримськотатарською та російською мовами викладанням, 125 класів (1357 учнів) – в школах з кримськотатарською, російською та українською мовами викладання, 25 класів (449 учнів) в школах з російською мовою викладання. Разом кримськотатарською мовою навчається 5644 учня (3,2%).

Кримськотатарську мову як предмет вивчають 28545 учнів (82,5%) від загальної кількості учнів кримськотатарської національності.
В загальноосвітніх школах вивчаються також мови національних меншин:
- вірменська мова (факультативно) – 94 учня;
- болгарська мова (як предмет) – 77 учнів;
- єврейська мова (як предмет) – 22 учня;
- німецька мова (факультативно) – 78 учнів;
- новогрецька мова (як предмет ) - 91 учень, (факультативно) – 119 учнів;
- турецьку мову (факультативно) – 8 учнів;
- естонську мову (як предмет) – 27 учнів.

Що тут сказати цифр МОН АРК дало багато. Як можна все це прокоментувати, перш за все стосовно стану навчання українською мовою?

На мою думку ситуація з часом не покращується. Це перш за все стосується ДНЗ, де перебуває в групах з українською мовою навчання всього 3,5% дітей (майже вдвічі менше ніж відсоток тих, хто навчається державною мовою в школах. Впевнений, що тут перш за все вина місцевих органів освіти, які не ведуть, на мою думку, жодної роз’яснювальної роботи з батьками. Ті групи з українською мовою викладання, що є, створені за наполегливими вимогами батьків.

Реально повноцінну освіту українською мовою отримують 2246 учнів (1,26%), які навчаються в 7 школах з українською мовою викладання. Кількість таких шкіл не збільшується вже багато років.

Класи з українською мовою викладання в школах з російською та українською мовами викладання, на мою думку, є що найменше окозамилюванням. Поясню чому я в цьому переконаний. Разом в таких школах навчаються: російською мовою 56490 учнів (2672 класи), українською мовою 8037 учнів (593 класи) – 64527 учнів (3265 класів). Тобто українською мовою в таких школах навчаються 12,5% учнів (18,1% класів). Звідси очевидно, що вся позакласна робота в таких школах проводиться російською мовою, а діти, які навчаються в класах з українською мовою навчання позбавлені відповідного мовного середовища в межах школи. Особливий дискомфорт в таких школах відчувають діти в початковій школі.

Саме така ситуація (психологічний дискомфорт) стримує зростання відсотка учнів, які навчаються українською мовою.

Чому не збільшується кількість шкіл з українською мовою викладання?

На мою думку, МОН АРК, місцеві органи освіти свідомо саботують створення шкіл з українською мовою викладання саме з метою загальмувати процес переходу всієї освіти Криму на державну мову викладання.

А як це можна пов’язати з переходом на тестування державною мовою та переходом вищих навчальних закладів на державну мову викладання.

Можу сказати, що всі роки незалежності органи освіти Криму фактично створювали в Криму мовно-освітню резервацію. Чому вони це робили я погано розумію. Більшість, на мою думку, керувалася власними забобонами, комплексами та фобіями.
Нажаль все це вже зараз сильно шкодить кримським дітям. Перш за все тим, хто бере участь у всеукраїнських предметних олімпіадах та поступає на навчання до ВНЗ України. Перехід на тестування державною мовою невідворотній, як би місцеві чиновники (перш за все від освіти) не пручалися.

Впевнений, що найближчим часом дехто з них безпосередньо зіткнеться можливо навіть із судовими позовами до них з боку батьків.
Той факт, що в НВК «Українська школа-гімназія» конкурс як у престижний ВНЗ є прямим звинуваченням чиновникам від освіти.
Питання. Але ж вони кажуть, що головна причина конкурсу – це гарні умови, басейн та інше.

А що їм ще залишається казати? Конкурс в цю гімназію був ще вищий, коли вона перебувала в абсолютно непристосованій для навчального процесу кірсі, а потім в погано пристосованих для цього приміщеннях дитячих садків.

Одна школа з українською мовою викладання на Сімферополь – це і є вирок місцевим чиновникам від освіти.

А які ще є проблеми в освіті державною мовою?

Насправді реальних проблем дві. Перша – підручники, вірніше їхня відсутність. Тут ситуація ускладнюється тим, що є певна періодичність випуску підручників. Повністю щороку друкуються тільки підручники для першого класу. Підручники для інших класів за нормами мають жити п’ять років. МОН АРК. замовляє підручники не на перед, а постфактум. В таких умовах підручники завжди будуть відсутні. Наприклад, я знаю що в деяких школах Сімферополя ще й зараз не має підручників математики українською мовою для 5 класу.

Громадськість, в тому числі я, як голова ВТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка неодноразово пропонували запланувати в державному бюджеті України закупівлю для Криму 30 комплектів підручників українською мовою для всіх класів всіх шкіл Криму. Таким чином був би створений первинний бібліотечний фонд, який вже потім періодично поповнювався, як це є в інших областях України.

Друга реальна проблема – кадри. Вірніше – відсутність роботи з кадрами.

Справа в тому, що з 1998 року діє "Типове положення про атестацію педагогічних працівників України зі змінами і доповненнями", пунктом 1.3. якого передбачається: "Умовою атестації педагогічного працівника є наявність фахової освіти та володіння ним державною мовою в обсязі, необхідному для виконання його професійних обов'язків, згідно з Конституцією України (ст.10) та Законом "Про мови в Українській РСР ". При умові дотримання цієї вимоги з урахуванням того, що кожен вчитель раз на п’ять років проходить переатестацію вже всі вчителі б повинні були б готові викладати свої предмети державною мовою. Крім того дивним чином за всі роки незалежності ТНУ імені В.І. Вернадського не підготував жодного викладача-предметника (крім викладачів української мови), який би міг викладати свої предмети державної мови. Ще дивніше, що КРІППО не викладає навіть фахову частину предметів на курсах перепідготовки державною мовою. Тут питання до Ректора КРІППО та до МОН АРК.

З іншого боку ректор КРІППО вважає за можливе бавитися, інакше я це назвати не можу, із впровадженням української версії російської мови:
«Отрадно, что эта ситуация начинает меняться: по решению Верховной Рады Крыма в структуре Крымского республиканского института последипломного педагогического образования создан исследовательский центр русского языка, основной задачей которого и является лингвистическое описание этого феномена. Мы надеемся, что эта инициатива будет поддержана и другими организациями, в том числе и неправительственными фондами, помощь которых сделала бы работу центра менее зависимой от смены политической конъюнктуры.» (Украинский вариант русского язика - мифы и реальность, Газета "Республіка Крым", 30.10.2008). Причому як видно з цих слів цими забавками планується перейматися сааме в КРІППО. Де тут знайти час для впровадження викладання державною мовою хоч би частини фахових предметів на курсах підвищення кваліфікації. Стара істина про кадри, «які вирішують все», залишається актуальною. Яки маємо кадри, такі маємо і результати.

Що можна сказати на завершення? Які все ж таки перспективи у кримських дітей на отримання освіти державною мовою?

Попри все я не сумніваюся, що всі перешкоди буде подолано, хочуть цього чиновники МОН АРК і місцевих органів освіти чи не хочуть, хоче цього ректор КРІППО та його підлеглі, чи не хочуть. Після переходу на навчання виключно державною мовою у ВНЗ України та переходу на тестування виключно державною мовою батьки й учні масово почнуть вимагати переходу на державну мову викладання вже в найближчі роки. Причому вимоги ці будуть від учнів старших класів. Безумовно це поставить колективи шкіл та органи освіти перед певними проблемами. Але ці проблеми вони самі собі створювали протягом останніх, принаймні п’ятнадцяти років, і багато хто продовжують створювати собі й далі.

Учням і батькам в свою чергу можу порадити не чекати, коли проблема стане руба, а вже зараз вимагати переведення викладання державною мовою спочатку частини (перш за все базових предметів, з яких впроваджено державне тестування). Учні та батьки мають знати, що така їхня вимога цілком законна у будь-який час і ніхто, а ні вчитель, а ні директор школи, а ні начальник відділу або управління освіти, а ні міністр не можуть їм в цьому відмовити.

Керівників шкіл та органів освіти хотів би застерегти від можливої спокуси: під приводом «кризи» скорочувати вже наявну мережу класів з державною мовою викладання. Навпаки, саме зараз треба ці класи робити базовими, провести серед учнів та батьків роз’яснювальну роботу щодо необхідності навіть в умовах тимчасових проблем з фінансуванням збільшувати відсоток учнів, які навчаються державною мовою. Такі дії перш за все будуть в інтересах учнів, їхнього майбутнього. Інший спосіб дій – очевидна шкода дітям, яка закриває їм подальшу перспективу отримати конкурентноспроможну освіту.